Що би більше не прийшло те горе,

Хай горять свічки Голодомору.

Кожен народ має свої традиції, історію, пам’ять. Минуло багато років від часу тієї страшної трагедії - Голодомору 1932-1933 років. Кажуть, що час лікує душевні рани. Але рану в серці України, пов’язану з Голодомором, загоїти неможливо. Вона завжди нагадуватиме про те, як у людей відбирали хліб, забирали все, чим можна було підтримувати життя. Ми не в стані осягнути жаху, перед яким віч-на-віч опинився пересічний українець, з хати якого вимели останню зернину, село якого оточене кільцем вартових, діти якого просять їсти… Аби зрозуміти — потрібно пережити, або, принаймні, спробувати це зробити.

23 листопада в Скребишівському НВО представниками учнівського самоврядування "КРОК" було підготовлено і проведено лінійку-реквієм "Пам’яті жертв голодомору". Діти із закритими оченятами, відчувши  запах  хліба , зрозуміли,як пахне життя, і впевнено сказали, що таке повторитися не може. Запалили свічку і молилися вони, щоб український народ  жив, багатів, процвітав!